| | | Dinsdag, 11 Januari 2011 Jaren |
|---|
 14:46 | |  |
| тут кльова штука є)
вроді бажання виконує)
http://gio.ee/.../
почитай там коменти..
і це не спам!
| | |
| Zondag, 27 December 2009 Jaren |
|---|
| 01:04 | | |
| Я не заслуговую на нормальні стосунки?На нормальне ставлення до себе?Приречена тільки на сльози і біль чи що?Хто взагалі придумав мою долю?Я бачила любов в твоїх очах...дуже давно...Сьогодні я побачила в них байдужість...Я нічого не придумую,нічого не вигадую...Горло зжимається,важко щось промовити і бачити букви які я набираю...Знову вмиваюсь сльозами...Ти ніколи не зможеш зрозуміти мій стан на дані години...Ти ніколи не зможеш відчути те,що відчуваю я.Ти ніколи не скажеш мені те,що я тобі казала не раз...Хоча мені не потрібна твої слова,просто мені потрібно трошки тебе...Все ж не можу зрозуміти навіщо тобі ці стосунки і що тебе взагалі зі мною тримає...Пункт А-це я,пункт Б-ти.Міжнами прірва розміром в життя.Все,що обєднує нас - це хиткий міст з дощок,зєднаних сипкою мотузкою.Кожна дошка-то символ того,що нас звязує...Або цей міст без дощок або вони невидимі...Бо я не знаю що нас зєднує...Жаль,та не любов,не дружба,не секс,н звичка бути поруч одне з одним-нічого з цих речей нема...Найгаліміше,якщо це жаль...Але якщо це він,то варто розірвати цей міст...я не хочу таких зєднань і таких стосунків...Я хотіла б бути важливою в твоєму житті,але е не так і ми обоє це знаємо...Дивно взагалі що наші лінії перетнулись...Далі цей символіз...Здається сльози перестали литись,я більше не відчуваю заніміння горла...Але мені ще десь галімо там всередині і краще б було,якби це було відчуття голоду,ае це не так...Мені лишилось зробити один крок щоб розірвати цей круг-крок через себе...Переступити через своє нехочу-неможу і жити далі...Більше ніж рік я роблю цей крок...Це важко...Намагаюсь перебороти почуття раціональною оцінкою сиуації...заважко...Чорт,а з мого життя вийшов би такий серіал...І пофіг що без стрілянини,зате з кровю,пофіг що без смерті ворогів,зате зі смертю друзів,пофіг що без неймовірних явищ,зате з ситуаціями настільки недоречними як прибульці на птахофермі...Не доречно,не доцільно,без ніякого сенсу...Занадто часто ці слова знаходяться в моємму житті...Я знаду,що дарма пишу цей запис з палати №6,що дарма опублікую і щиро надіюсь,що ве це колись скінчиться:як поганий сон,як вихід з коми,як закінчення сценарію якогось фільму,як слова до якоїсь дивної книги чи фантазія якогось шизофреніка,параноїка чи пофіг кого там,але з хворим сприйняттям дійсності...Я більше не хочу належати всім тілом і душею комусь...я навіть собі не хочу належати-я просто хочу щоб все скінчилось...хочу в рай...але не їхній біблійний вигаданий рай...я хочу в свій рай...Там вдень багато дерев і квітій,співають пташки,літають метелики,там багато жовтого піску і блакитна вода,а вночі там нема комарів і видно зорі...Там багато цікавих книг з психології,астрономії і просто з цікавим змістом,як в Дереша чи Карпи...Чому я люблю їх?Бо я пишу в такій же манері,тіки я пишу те,що є зі мною,а вони ні...Ось це і є принципова різниця...Правда моє божевілля поки що не зрівняється з Архе Дереша,але це тільки питання часу...А,мій рай...я збилась з теми...Я буду в довгій білій лляній спідниці,яку буде роздувати легкий вітер,в легкій білій блузці і хай там як,але в соломяному капелюсі,щоб сонце не било в голову,а ще я буду йти по піску босими ногами...В мене буде великий пес....Я ще не придумала якої породи,але поки що це не має значення....Вірніше,я придумала,я просто не знаю,як він називається...Я ще я хочу телескоп,щоб дивитись на зорі і комети...А ще,крім нас з Лункою нікого більше не буде...А харчуватись ми будемо...А нам не требуде їсти))))І в моїй душі нарешті настане спокій...Я хочу в цей рай,але я не знаю як в нього потрапити...Якщо бог існує,то мені там точно не бути...Це звичайно при умові,що все моє життя це реальність...)))А може після закінчення свого шляху я попаду в якесь місце,де будуть принципового нові матерії...Словесний понос закінчився і я знову відчуваю пустоту...і нехватку...але кого з вас двох?Тебе,що ніколи не буде зі мною чи тебе,що ніколи й не був зі мною..У вас різні імена,адреси,інтереси,круги спілкування,здається,спільне тільки одне-я...Вірніше,поступове відмирання мого сприйняття без вас...Зараз я існую...Один з вас може бути поруч лише душею,тіла в нього вже нема,інший не може ніяк...Набридло боротись,набридло плисти проти течії...Живу,як ляже колода карт...Якщо хочеш,можеш зявитись в моєму житті,я буду рада,якщо ні-думаю я це якось винесу...А тепер Хелп,Рятуйте..
| | | | 00:33 | | |
| Мейл/пароль/мої повідомлення/відповісти/вхідні/відповісти/вхідні/відповісти/моя сторінка/мої новини/коментарі/мої закладки/мої групи/мої повідомлення/прочитати чуже повідомлення/побачити твою кохану/заплакати/захотіти померти...Ну вот,здається все...
| | | | 00:32 | | |
| Ти кажеш,що я прекрасна.Дивишся на мене своїми закоханими очима і на моє прохання не дивитись так відповідаєш, що красу треба споглядати.Кажеш,що любиш і доводиш це,ревнуєш мене до одного з моїх найкращих друзів.В тебе починається депресія,коли я не хочу піти гуляти.Ти не розпускаєш руки,тобі не потрібен від мене секс і в тебе немає ніяких задніх думок.А тепер увага,питання:І ЯКОГО,БЛЯТЬ,ХУЯ МЕНІ НЕ ВИСТАЧАЄ???
| | | | 00:31 | | |
| Без тебе "барбариска" пахне туєю...І навіть реггі втратив звичне звучання,а в джазу зовсім не лишилось мелодій...Здається синтетичні замінники тебе перестали працювати...Ти тільки нe забувай,що є така я,яка памятає,яка ніколи вже не зможе забути...Я хочу жити в твоїй памяті...Сьогодні я оплакуватиму нас з тобою...66днів..
| | | | 00:31 | | |
| ні,мені не боляче,я ж знаю,що все одно прийде час і я буду з тобою...ти був тою ниткою,яка мене тримала,ти був моєю страховкою,коли я йшла по натягнутому канаті на висоті сто десятого поверху...сто десять...як символічно...19 березня...ненавиджу цей день...Ще рік,думаю не більше...Я хочу поставити для тебе свічку,але...Я все ще інколи звоню на твій телефон..."Ваш абонент..."-ненавиджу цей голос і цю фразу...Ти був мені такий дорогий...Скільки нотаток,скільки віршів,скільки слів присвячено тобі...Я все не перестаю мучии себе...Приходь у мої сни,будь ласка...Мені не вистачає твого сміху...Я от все думаю...А якби я тоді сказала,що згодна?що я теж хочу бути з тобою...Чи змінило б це хоч щось? Мій стан все більше погіршується...Я ненавиджу нас обох...Сижу на таблетках...Недавно забула про прийняття і випила пиво,а потім мікс пива і рева в одній посудині...бльо...Твій поцілунок палає льодом в мене на губах,а в твоїх обіймах я можу згоріти від холоду,але не зупиняйся-то нйбільш реальні мої відчуття,а всі інші-то сон...Інколи ти робиш мені боляче,я розумію все.але не торкайся мого серця,я ж можу померти від цього...Хоча,це мабуть на краще...Торкай мене...ЩО ти знайшов в мені?Моя посмішка?Очі?Аура?Чи просто моє божевілля...Ти любиш його споглядати в моїх очах,коли я плачу,а потім цілувати його дітей-мої сльози...Бейбі,бі гуд...Я,наче кидаюсь із крайності в крайність...Спочатку любила того,хто мене не любив,а тепер люблю того,хто мене любить,і здавалося б легше,но хуйтам,би ж уже не зі мною...Ще рік і я помру від проблем із серцем...Почекай ще трохи...Займи мені місце біля себе на хмарі,я обіцяю,що буду в короткій білій спідниці і білій майці,а ще буду боса бігати-все як ти любиш...Бля,це безнадійно...Ще трохи часу...
| | | | 00:30 | | |
| "Окей,я обовязково тобі позвоню"-ну так,це зовсім суха брехня...Сорі але між нами вже нема того,що було...І в цьому винна не я...І якщо чесно,то я зовсім не розстроююсь,бо мені то попри мешта...Ти дуже сильно міняєшся,а я міняти себе не збираюсь,от в нас і не виходить розмова на "глибоку тему".Ти занадто часто розчаровуєш мене в собі...Сорі енд гуд бай!
| | | | 00:28 | | |
| Знаєш,в мене все добре...А враховуючи нас з тобою,зараз в тебе мали б бути якійсь проблеми...Зараз я б мала підтримувати тебе...Потім ти б сказав,що мені варто більше думати про себе,а моя наївність тебе як завжди гріє...Тоді б ти запитав,що зі мною,щому в мене змінився голос,я б збрехала,що все добре,але ледь стримувала сльози,що ти не сприймаєш мою допомогу...Якби я тоді знала...Чому ти мені раніше не сказав?
Хоча,я брешу нам обом...Ніхуя в мене не добре...Вчора в мене був приступ...Він перелякався і не знав що зі мною...Радує,що я не була під впливом наркотиків,а то...Цікаво,скільки в мене часу?Сірко...Допоможи мені...Це перший раз я тебе про щось прошу...Я так хочу знову торкнутись до тебе...Скажи що це все сон-ці кілька місяців...Я так чекаю спливу часу,який в мене є...Сірко,я згодна здатись...Ні,я здаюсь...Сенсу боротись уже немає...Скоро ми будемо...разом...Ти і я,і бльше ніякого сраного світу...
| | | | 00:28 | | |
| [o]ДАЙ МЕНІ СПОКІЙ!
Я ВИБРАЛА СВІЙ ШЛЯХ!
ВІН НЕ ПЕРЕТИНАЄ ТВІЙ НАВІТЬ НА САНТИМЕТР!
ВІН ВЗАГАЛІ БІЛЬШЕ НЕ ПЕРЕТИНАЄ НІЧИЙ..!
| | | | 00:26 | | |
| Окей,ще один,ще одна.Я стомилась рахувати.Знову лялька в чужих руках,знову набридла,знову викинута.Ти ще один із тих,що намагався.Ще одна зарубка на серці.Окей,ще один,ще одна.І кожного разу останній,і кожного разу остання...Ще один,ще одна.Набридло.Зі мною не можна просто так гратись.Я ЖИВА!Я не маріонетка,я не залізна...Була...
Холодна...Раціональна...Завжди нова...Чужа...Красива і огидна,добра й зла,сумна й весела,але завжди з зухвалою посмішкою на губах і черствим серцем.Сльози?Ні!Як би важко не було,як би "ще один" не намагався...НІКОЛИ!Сама собі весна!Сама собі раба!Сама собі суддя!
| | |
|
| « Februari 2012 » | | Ma | Di | Wo | Do | Vr | Za | Zo | | | 01 | 02 | 03 | 04 | 05 | | 06 | 07 | 08 | 09 | 10 | 11 | 12 | | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | | 27 | 28 | 29 | | | | | | | | | | | |
| Statistiek: | | Vandaag | | | bezoekers | 10 | | vertoningen | 10 | | Gisteren | | | bezoekers | 30 | | vertoningen | 29 | | In deze week | | | bezoekers | 112 | | vertoningen | 111 | | In deze mand | | | bezoekers | 228 | | vertoningen | 230 | | In dit jaar | | | bezoekers | 1125 | | vertoningen | 1082 |
| | Lezers | 13 | | Records | 51 | | Commentaren | 90 | | | Details |
| RSS |
|
| |
Հայերեն
Беларуская
Nederlands
English
Français
ქართული
Deutsch
Lietuvių
Русский
Українська
Profiel 
Privébericht 
Enquête 
Gastenboek 
Fotoalbums 
Clubs 
